Умивальники

 Функціональною та естетичною складовою будь-якої ванної кімнати виступає умивальник (раковина). Цей елемент сантехніки дозволяє виконувати ранкові та вечірні гігієнічні процедури, дотримуватися гігієни протягом дня. Найкращий умивальник – це той умивальник, який непомітний у використанні. Його просторість не обмежує Ваші рухи, він надає достатньо місця для речей (мильниць, зубних щіток та ін.). Завдяки використаному матеріалу, умивальник витримує інтенсивне використання, легко чиститься і нарешті утворює приємну естетичну одиницю з тумбою, куди поміститься все необхідне.

 Великий вибір моделей раковин різних форм і розмірів, які можна купити в інтернет-магазині 365TORE за низькою ціною, дозволяє реалізувати різноманітні дизайнерські задуми в приміщенні будь-якої площі.

 Призначення умивальників (раковин)

 На перший погляд, функція умивальників очевидна і пояснення не потребує - вони призначені для проведення гігієнічних процедур (умивання, гоління, миття рук). Це вірно, проте на практиці раковини виконують ще кілька функцій:

• можуть використовуватись як невеликі ванни для купання домашніх тварин, миття предметів побуту, прання тощо;
• грають роль додаткової полиці для розміщення косметики, предметів гігієни (наприклад, гребінців, зубних щіток), а також змішувачів;
• є декоративним елементом, що формує загальний стиль обстановки у ванній кімнаті.

 Враховуючи таку кількість другорядних функцій раковини, вибирати її з урахуванням лише основного призначення не є найрозумнішим рішенням. До того ж умивальники дуже різноманітні за конструкцією, формою, матеріалом та іншими характеристиками. Про специфіку вибору сантехніки за цими критеріями і йтиметься далі.

 Матеріал умивальників (раковин)

 Один з основних критеріїв, на які потрібно звернути увагу при виборі раковини – те, з якого матеріалу вона зроблена. Найбільший попит мають вироби з 2 видів сантехнічної кераміки:

• Фаянс. Відносно недорогий різновид кераміки, що відрізняється більшою пористістю та меншою щільністю. Через це матеріал досить добре вбирає рідину та різні забруднення. Щоб спростити догляд за фаянсовими умивальниками, виробники покривають їх глазур'ю, зменшуючи пористість поверхні.
• Порцеляна. На відміну від фаянсу цей вид кераміки щільніший і менш пористий. Характеристики умивальників з нього вищі - зрозуміло, коштують вони також більше. Фарфорові раковини практичні та прості в обслуговуванні, проте через відносно високу щільність вони масивніші, що накладає додаткові обмеження на місце їх встановлення.

 При всій зручності керамічних умивальників їм усім властивий один недолік - досить висока крихкість. Сильні удари, падіння важких предметів здатні залишити на них сколи і тріщини, які вже неможливо відремонтувати.

 Виробники сантехніки часто експериментують з різним ступенем успіху та з іншими матеріалами. У продажу часто зустрічаються моделі раковин, виготовлені з:

• штучного каменю - суміші мінеральної крихти і полімерного сполучника, що відрізняється високою зносостійкістю, естетичністю, різноманітністю форм, простотою догляду;
• натурального каменю (мармуру) - такі моделі мають виразну фактуру, проте через високу пористість дуже примхливі у використанні, вимагають ретельного догляду та дотримання спеціальних умов при експлуатації;
• металу - мідні, бронзові або сталеві раковини найбільш міцні і легко очищаються від будь-яких забруднень через свою гладку поверхню, але швидко покриваються подряпинами при необережному поводженні, використанні абразивних засобів для чищення і т. д.;
• акрилу - моделі з цієї пластмаси мають малу вагу та різноманітну форму, вони досить зручні у використанні, проте чутливі до механічної дії, яка може спровокувати появу на них глибоких подряпин або тріщин;
• дерева - просоченої спеціальним водовідштовхувальним складом полірованої деревини, яка надає умивальникам незвичайну (для сантехніки) фактуру, але вимагає особливо дбайливого звернення;
• скла - раковини з цього матеріалу виглядають ефектно, але при необережному поводженні швидко покриваються подряпинами, втрачають прозорість і блиск.

 Вибір конкретного матеріалу - зрозуміло, справа смаку, проте саме ця характеристика є визначальною в довговічності, естетичності і практичності раковин. Моделі з кераміки та штучного каменю широко поширені завдяки оптимальному поєднанню експлуатаційних характеристик, естетичності та відносно невисокій ціни.

 Форма умивальників (раковин)

 Різноманітність матеріалів дозволяє виробникам умивальників активно експериментувати із конфігурацією своєї продукції. Можна виділити кілька поширених форм раковин, наявних у продажу:

• Круглі (овальні). Такі моделі своїм виглядом схожі на чашу, їхня основна перевага - простота очищення через відсутність кутів. Завдяки плавній обтікаємій формі вони роблять інтер'єр більш елегантним та м'яким.
• Прямокутні (квадратні). Раковини цього типу, залежно від стилістики, мають згладжені або гострі кути. За рахунок цього володіють дещо збільшеним внутрішнім обсягом чаші, але складніші у догляді.
• Півкруглі. Різновид раковин першого типу, що монтується впритул до стіни. За рахунок цього досягається економія вільного простору у ванній, проте зменшується місткість чаші.
• Кутові. Ці моделі мають форму сектора, що дозволяє встановлювати їх у кутку приміщення. В основному такі умивальники призначені для обладнання невеликих ванних кімнат, де потрібно раціонально використовувати наявний простір.

 Крім цих основних форм, виробниками раковин використовуються і екзотичніші. Здебільшого це дорогі дизайнерські моделі, орієнтовані на любителя. Існують також варіанти, що поєднують різні форми - наприклад, прямокутні умивальники з круглою або напівкруглою чашею.

 Вибираючи конфігурацію сантехніки, потрібно враховувати два основних критерії - її поєднання із загальною стилістикою приміщення та величину ванної кімнати. Наприклад, кругла або овальна чаша не може встановлюватися впритул до стіни, тому для невеликих санвузлів такий варіант не дуже підходить - у цьому випадку краще придбати напівкруглу або кутову модель. Прямокутна модель з чіткими плоскими формами та гострими кутами краще виглядатиме у ванній кімнаті, інтер'єр якої виконаний у модерністському стилі тощо.

 Схема монтажу

 Вибір способу встановлення раковини залежить від характеристик самої ванної кімнати. За цим критерієм умивальники поділяються на такі типи:

• Підвісні. Такі моделі монтуються безпосередньо на вертикальну поверхню – стіну або перегородку. У конструкції таких раковин передбачені отвори чи кронштейни для анкерних болтів. Якщо поверхня, на яку планується встановити раковину, ослаблена, то попередньо встановлюється рама-інсталяція, на яку вже монтується сам умивальник. Підвісні моделі дозволяють використовувати розташований під ними простір для розміщення меблів (тумб) або побутової техніки (пральної машини). Крім того, вони спрощують прибирання приміщення.
• Підлогові. Раковини цього типу мають високу глечикову форму і встановлюються на підлогу. Плюс такої схеми полягає в тому, що умивальник можна розташувати в будь-якій точці ванної кімнати, недоліком є складність прибирання приміщення і тяжкий доступ до комунікацій. Також є моделі для підлоги, в яких чаша встановлена на металевій підставці, до якої також кріпиться змішувач.
• Раковини-тюльпани. Вони поєднують у собі ознаки підвісних та підлогових умивальників. У цій схемі чаша кріпиться на стіну, однак має тонку підставку, яка виконує роль додаткової опори та одночасно приховує підведені до неї комунікації. Таким чином, навантаження розподіляється на підлогу і стіну, що дозволяє встановлювати раковини даного типу у ослаблених вертикальних поверхонь. У той же час зберігається притаманна підлоговим моделям складність у прибиранні приміщення та доступі до комунікацій.
• Накладні. Такі раковини встановлюються на стільницю або тумбу, при цьому корпус частково або повністю розташований над опорною поверхнею. Їхня перевага - скритне розташування інженерних систем, які маскуються меблями, а також досить простий монтаж. До недоліків варто віднести відсутність отворів під змішувач - кран доведеться розташовувати в стільниці або тумбі поруч із чашею.
• Врізні. Як і накладні моделі, вони встановлюються в стільницю або тумбу з тією відмінністю, що їх корпус повністю втоплений в опорну поверхню. Врізні раковини виглядають естетично, добре вписуються практично в будь-яку обстановку і виглядають її органічною частиною. Через відсутність виступаючих частин полегшується і догляд за сантехнікою – досить регулярно очищати саму чашу від забруднень. Проте встановлення врізних умивальників потребує спеціальних навичок, тому без послуг професійного монтажника тут не обійтись.

 При виборі конкретної схеми монтажу раковини необхідно керуватися тим, де планується розмістити обладнання, а також розташуванням інженерних комунікацій. Якщо вибрана для установки стіна ослаблена, рекомендуємо придивитися до моделей з інсталяцією або підлоговим умивальником. Також треба пам'ятати, що раковини з опорою на підлогу складніші в обслуговуванні та догляді.

 Дизайн

 Естетична складова раковини не менш важлива, ніж функціональна - ця сантехніка відноситься до ключових елементів обстановки у приміщенні, тому сильно впливає на його вигляд. Розглянемо основні напрямки дизайну, в яких виконуються умивальники:

• Класика. Сувора елегантність, лаконічність, витонченість, можлива наявність непомітного декору – відмітні ознаки таких раковин. Вони добре поєднуються з різними стилями інтер'єру: зрозуміло, з класичними та неокласичними, а також вінтажними, "палацовими", навіть мінімалістичними. Основним матеріалом для класичних умивальників є кераміка, хоча нерідко зустрічаються моделі зі штучного або натурального каменю.
• Модернізм. Для раковин, виконаних у такому дизайні, характерне повне підпорядкування формам. Вони позбавлені будь-якого декору, водночас самі виглядають елегантно і самі собою прикрашають кімнату. Їхня конфігурація значно змінюється залежно від моделі - наприклад, серед них зустрічаються круглі, овальні або, навпаки, абсолютно прямокутні, кубічні. Зазвичай модерністські раковини обладнуються у ванних кімнатах в мінімалістичному, східному (японському або китайському) стилях, рідше - в класичному.
• Вінтаж. Характерною рисою вінтажних раковин є їхня декоративність. Вони часто виготовляються із міді, бронзи, натурального каменю або його штучної імітації. Їхня поверхня прикрашається рельєфними візерунками та зображеннями, в хід також йдуть інші декоративні технології - старіння, патинування тощо. У цілому вінтажні умивальники надають ванній кімнаті відчуття затишної старовини. Ними обладнуються приміщення в античному, класичному, готичному, вікторіанському, "палацовому" (ампір, бароко) стилях.

 Розмір умивальників (раковин)

 Стандартні габарити раковин для ванних кімнат:

• Ширина (відстань між бічними кромками) – 550-650 мм;
• Висота – 135-150 мм;
• Глибина (відстань від передньої кромки до задньої) – 440-610 мм.

 Ці розміри для раковини вважаються оптимальними – вони підходять для більшості поширених планувань ванної кімнати. Також можна зустріти компактніші або, навпаки, великі моделі. Основний критерій вибору тут – співвідношення габаритів умивальника та ванної. Сантехніка повинна бути зручною для використання і водночас не заважати вільному пересування приміщенням.

 Щодо розмірів варто згадати ще два важливі моменти:

• вибирайте раковину, враховуючи комфорт всіх користувачів - наприклад, модель з великою глибиною, зручна для дорослої людини, може бути незручною для маленької дитини, адже їй доведеться тягнутися до змішувача;
• при покупці накладних або врізних виробів необхідно пам'ятати, що вони встановлюються на опорну поверхню, яка дещо збільшує загальний розмір раковини.

 Колір умивальників (раковин)

 Відтінок раковини здається другорядним критерієм, проте на практиці він суттєво впливає на те, як сантехніка виглядає у приміщенні. Розглянемо основні варіанти фарбування з погляду їх експлуатації та естетики:

• Білий. У цьому кольорі виготовляється переважна більшість раковин. Причини його популярності полягають в універсальній сполучності з будь-якими іншими відтінками, високою відбивною здатністю, що збільшує освітленість приміщення, а також помітність на білій поверхні різних забруднень. У той же час на ній непомітне вапно, що залишається після висихання води, тому не потрібно кожного разу витирати умивальник після використання.
• Чорний. Даний відтінок використовується значно рідше, хоча має досить багато шанувальників. Чорна сантехніка виглядає незвичайно та елегантно, як і біла вона добре поєднується з іншими кольорами в інтер'єрі. До її мінусів відносяться непомітність більшості забруднень та різке виділення білих плям вапна, які доводиться регулярно видаляти сухою серветкою. Крім того, темний відтінок поглинає світло, що знижує освітленість приміщення.
• Інші кольори. Серед поширених забарвлень раковин можна згадати сіру, бежеву, коричневу, рожеву, червону. Залежно від того, чи схиляється забарвлення до темної або світлої частини спектру, їй будуть притаманні переваги та недоліки білого або чорного кольорів.

 Окремо варто згадати про моделі зі складним забарвленням - зокрема, пофарбовані у відтінки натуральної деревини або каменю. Такий дизайн складніше поєднувати з іншими кольорами, має досить вузьке застосування. З іншого боку, на мармуровій або дерев'яній поверхні (їх імітаціях) не так сильно помітні забруднення (та сама іржа або вапно).

 Додаткові параметри умивальників (раковин)

 Крім основних критеріїв при виборі раковини для ванної кімнати, потрібно враховувати і кілька менш важливих характеристик:

• Функціональні зони. Базова конструкція будь-якого умивальника – це чаша зі зливним отвором, призначена для збору та стоку води. Однак багато моделей мають також одне або два бічні крила, що використовуються для розміщення на них косметики та іншого приладдя для миття. Такі раковини дозволяють тримати все необхідне для догляду за собою у безпосередній доступності, проте мають великі розміри та не підходять для встановлення у невеликих ванних кімнатах.
• Отвір під змішувач. Будь-який умивальник обладнується краном для подачі води. Деякі моделі мають отвір для установки змішувача – це дозволяє компактно розмістити все обладнання, заощадивши вільний простір. У той же час врізні або накладні раковини мають суцільну поверхню, тому кран для них встановлюється поруч із опорною поверхнею, для чого потрібно заздалегідь передбачити додаткове місце.
• Брудовідштовхувальне покриття. Раковини з кераміки, штучного каменю та інших пористих матеріалів часто покриваються шаром, який не дає бруду, іржі або вапну поглинатись у їхню структуру. Це трохи підвищує ціну, проте істотно спрощує догляд за ними - чаша очищається будь-якою губкою або ганчірочкою, змоченою в стандартному засобі для чищення.
• Донний клапан. У деяких моделях умивальників передбачено можливість встановлення цього елемента. Призначений він для перекриття зливного отвору та наповнення чаші водою. Донний клапан дозволяє користуватися раковиною як невеликою ванною для миття різних предметів, домашніх тварин тощо. При цьому суттєво знижується витрата води – достатньо наповнити саму ємність та відключити кран на час процедури.
• Перелив. При наповненні раковини водою можливе її переповнення та, як наслідок, затоплення приміщення. У цьому плані зручні вироби, в конструкції яких передбачений перелив - отвір, розташований на стінці чаші і з'єднаний з основним сифоном. При його досягненні надлишок води автоматично видаляється в каналізацію, запобігаючи сумним наслідкам.

 Зрозуміло, що наявність додаткових функцій раковини дещо збільшує її вартість. У той же час вони роблять користування сантехнікою комфортнішим, збільшують її довговічність, гігієнічність та естетичність.